?

Log in

Україна-Польща: як жили, живемо і житимемо's Journal
 
[Most Recent Entries] [Calendar View] [Friends]

Below are the 20 most recent journal entries recorded in Україна-Польща: як жили, живемо і житимемо's LiveJournal:

[ << Previous 20 ]
Thursday, October 13th, 2016
5:40 am
[history_ukraine]
Wednesday, December 5th, 2012
11:49 am
[alex_vash]
Про визнання Акції Вісла злочином проти українців
Стало відомо, що 6 грудня у Сеймі Польщі буде розглядатися законопроект Мирона Сича(українця за походженням) про визнання Акції Вісла злочином проти українців.

http://www.express.olsztyn.pl/artykuly/czego-chce-miron-sycz-potepic-akcje-wisla-czy-zrehabilitowac-ojca
Wednesday, May 23rd, 2012
1:39 am
[alex_vash]
Thursday, May 10th, 2012
2:01 am
[alex_vash]
Польські світлини
1920, Ukraina
Oddział zwiadowczy 2 Pułku Ułanów wśród zabudowań na skraju wsi.


1920, Warszawa, Polska
Przemarsz żołnierzy Dywizji Syberyjskiej przez ulice Warszawy


Lato 1920, Warszawa - Radzymin, Polska
Kolumna jeńców bolszewickich na drodze z Radzymina do Warszawy.


Maj 1920, Kijów, Ukraina
Wkroczenie wojsk polskich i ukraińskich do miasta.


Ще фотоCollapse )
Saturday, May 12th, 2012
9:48 am
[alex_vash]
Війна 1920 фото

Броньовик Austin-Kegresse "Lis" захопленийпід час бойових дій з більшовиками в Житомирі в квітні 1920 r., попередня назва - "Путіловець". Після війни броньовик встановлено як пам'ятник в Centrum Wyszkolenia Broni Pancernych w Modlinie.


Броньовик Garford-Putilov "Zagłoba"

Листопад 1920, Ukraina
Кін над могилою Jerzego Bąkowskiego, 2 Pułku Ułanów. J. Bąkowski загинув під селом Borniki 5 листопада 1920

1919-1920, Большевицький комісар перед червоноармійцями.


1925, Lwów, Polska
Американська делигація біля пам'ятника американським пілотам з ескадрильї im. Tadeusza Kościuszkа, загинувших під час польсько-більшовицької війни.
3:12 pm
[alex_vash]
Україна і Польща в документах 1918-1922 рр


Том 1 та 2 можна закачати натиснувши на картинку. В основному інформація на польській мові.
12:29 pm
[alex_vash]
Соляна копальня
1937, Stebnik, pow. Dobromil, woj. Lwów
9:48 am
[alex_vash]
Війна 1920 фото

1920, Lwów, Polska
Samochód pancerny Austin-Kegresse "Lis" zdobyty podczas walk z bolszewikami w Żytomierzu w kwietniu 1920 r., poprzednia nazwa - "Putiłowiec". Po zakończeniu działań wojennych samochód stanął jako pomnik w Centrum Wyszkolenia Broni Pancernych w Modlinie.


Samochód pancerny Garford-Putilov "Zagłoba" zdobyty podczas walk z bolszewikami i wcielony do Plutonu Pancernego "Zagłoba".

Październik 1920, kolonia Aneta k/Zwiahla, Ukraina
Koń nad grobem Jerzego Bąkowskiego, plutonowego 4 szwadronu 2 Pułku Ułanów. J. Bąkowski poległ w szarży pod wsią Borniki 5 października 1920

1919-1920, Komisarz bolszewicki podczas przemówienia do czerwonoarmistów.


1925, Lwów, Polska
Delegacja amerykańska koło pomnika amerykańskich lotników z eskadry im. Tadeusza Kościuszki, poległych podczas wojny polsko-bolszewickiej.
10:15 am
[alex_vash]
obrona Lwowa
Pałac Potockich spalony w czasie walk o Lwów w latach 1918/19

1919, Lwów, Polska
Uroczystości na Placu Mariackim, w środku stoi grupa francuskich generałów, z prawej pomnik Adama Mickiewicza, w tle kamienica Sprechera.

1919, Lwów, Polska
Grupa żołnierzy z 19 pułku piechoty "Odsieczy Lwowa" przed Cytadelą, na ścianie ślady po pociskach.

1919, Lwów, Polska
Oddział Legii Kobiecej w koszarach przy kościele Bernardynów.
10:40 am
[alex_vash]
Lwów, Polska
1919, Lwów, Polska
Zmobilizowani studenci Politechniki Lwowskiej przechodzą ulicą Zyblikiewicza.

1919, Lwów, Polska
Ułani Jazłowieccy na ulicy Zyblikiewicza.

11:08 am
[alex_vash]
Бронепоїзди
Postrach Nr 2 - radziecki pociąg pancerny zdobyty przez Polaków 1 maja 1920 w Fastowie na Ukrainie.
1920, Horodziec, Polska Wojna polsko-bolszewicka. Pociąg Pancerny Hallerczyk.

Радянські бронепоїздиCollapse )
Wednesday, May 9th, 2012
8:34 pm
[alex_vash]
Герой "мікроскопічної холодної війни"
Відгук на книжку: Snyder Timothy. Tajna wojna. Henryk Józewski i polsko-sowiecka rozgrywka o Ukrainę [Снайдер Тімоті. Таємна війна. Генрик Юзевський і польсько-совєцька гра навколо України]. – Краків: Znak, 2008; переклад польською мовою Бартоломея П’єтшика

Роботи Тімоті Снайдера [Timothy Snyder], професора Єйльського університету, фахівця з історії Центрально-Східної Європи, неодмінно приваблюють увагу істориків. Свідченням цього є бодай вшанування його розвідки The Reconstruction of Nations: Poland, Ukraine, Lithuania, Belarus 1569-1999 [Реконструкція націй: Польща, Україна, Литва, Білорусь, 1599-1999] (Нью-Гевен, Лондон, 2003) престижною Нагородою Przeglądu Wschodniego в категорії "найкраща зарубіжна книжка" [видання польською мовою: Rekonstrukcja narodów: Polska, Ukraina, Litwa i Białoruś 1569-1999. – Сейни, 2006]. Поза сумнівом, подібне доброзичливе сприйняття мусить спіткати також видана щойно польською мовою у видавництві "Znak" праця "Таємна війна. Генрик Юзевський і польсько-совєцька гра навколо України" [перше англомовне видання: Snyder Timothy. Sketches from a Secret War. A Polish Artist’s Mission to Liberate Soviet Ukraine. – Нью-Гевен, Лондон: Yale University Press, 2005].

Американський історик окреслює в ній постать одного з представників пілсудчиківського табору – Генрика Юзевського [Henryk Józewski], члена Польської Військової Організації, організатора польської розвідки в Києві, палкого прихильника польсько-українського союзу у 1920 році та міністра в уряді Симона Петлюри. У 1928-1938 роках Юзевський посідав посаду волинського воєводи, намагаючись створити на підлеглій території зразковий приклад співіснування в одній державі поляків і українців. Після падіння Польщі в 1939 році він негайно включився у підпільну діяльність, яку продовжив аж до свого арешту Управлінням Безпеки в 1953 році. Життя йому врятувала смерть Сталіна. Завдяки їй, хоча й засуджений на довічне ув’язнення, він вийшов на волю в 1956 році. Решту життя він мешкав у Варшаві, займаючись живописом. Помер у 1981 році на шпитальному коридорі, куди через брак місця виставили його ліжко.

Постать Генрика Юзевського вже раніше дочекалася вдалої біографії авторства вроцлавського історика Яна Кенсіка [Jan Kęsik]; слід також рекомендувати обширний нарис Марка Ґалензовського [Mark Gałęzowski], опублікований у паризьких Zeszytach Historycznych [Kęsik J. Zaufany Komendanta. Biografia polityczna Jana Henryka Józewskiego 1892-1981, Вроцлав 1995; M. Gałęzowski, Henryk Józewski "Olgierd" // Zeszyty Historyczne. – Z. 150. – 2004]. Проте Снайдер не обмежився збиранням докупи того, що перед ним встановили інші історики, які "їхали в окремих купе". Звичайно, він охоче й компетентно використовував їхні праці (у примітках є посилання на багату літературу предмету) [з позицій, які я не зауважив у бібліографії, слід згадати дві нещодавно видані (і мабуть тому не враховані) книжки: Mędrzecki W. Inteligencja polska na Wołyniu w okresie międzywojennym. – Варшава, 2005; Wnuk R. "Za pierwszego Sowieta". Polska konspiracja na Kresach Wschodnich II Rzeczypospolitej (wrzesień 1939 – czerwiec 1941). – Варшава, 2007], але паралельно провів власні архівні пошуки. Намагаючись простежити шлях, яким функціонери УБ врешті дісталися до Юзевського, він навіть провів пошуки в архіві Інституту Національної Пам’яті. На маргінесі варто зазначити, що цей пошук схилив його до висновку, який прямо стосується дискусій, які точаться в Польщі навколо ІНП. На сторінці 292 ми читаємо: "Той факт, що когось зареєстрували в документах таємної поліції як »агента« не означав, що дана особа провадила співпрацю".

ПродовженняCollapse )
Friday, March 23rd, 2012
10:53 am
[polar_bird]
Ґжеґож МОТИКА. НЕВДАЛА КНИЖКА.
Originally posted by polar_bird at Ґжеґож МОТИКА. НЕВДАЛА КНИЖКА.
Володимир В’ятрович, Друга польсько-українська війна 1942–1947. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2011. 228 с.

2012-03-22-motyka-nevdala-knyzhkaПісля початку німецько-радянської війни польський уряд в екзилі відновив дипломатичні стосунки із СРСР,  які були розірвані у вересі 1939 року. Відтоді польські дипломати багато разів нагадували про звільнення з полону 20 тисяч офіцерів, яких, як з’ясувалося пізніше, співробітники НКВД розстріляли в Катині. Під час однієї із таких зустрічей із радянським керівництвом, у відповідь на запитання про долю польських в’язнів Сталін спокійно відповів: «Може вони втекли до Манчжурії».  

Цей анекдот спав мені на думку під час ознайомлення із нещодавно виданою книжкою Володимира В’ятровича. Автор репрезентує молоде покоління українських істориків. Він дебютував 2000 року розвідкою про диверсійну діяльність УПА в Чехословаччині, яка була написана на підставі його кандидатської дисертації1. Манера  представлення В’ятровичем цього маловідомого фрагменту в історії УПА здобула визнання істориків. Певно, саме тому він згодом став першим директором Центру досліджень визвольного руху у Львові, що об’єднував молодих науковців, які займалися проблематикою українського руху опору. Чисельні публікації Центру, поза сумнівом, розширили наші знання про історію ОУН і УПА, хоча у них можна було простежити й тривожну тенденцію оминати невигідні теми з історії цих організацій, а також схильність до апологетичного трактування їх учасників. Ширшій публіці прізвище В’ятровича стало відомим після його призначення директором Державного архіву Служби безпеки України. Значимість виконуваних ним обов’язків (в ДА СБУ зберігаються матеріали не менш цінні, ніж в польському Інституті національної пам’яті), а також особиста довіра президента Віктора Ющенка посприяли тому, що В’ятрович став однією з найважливіших постатей у контексті формування української національної пам’яті. І хоча після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича він мусив розпрощатися з директорською посадою, його тексти викликають більшу увагу, ніж публікації «звичайних» істориків (принагідно варто згадати й про те, що принаймні частину роботи над останньою книжкою автор здійснив, перебуваючи в Українському Науковому Інституту Гарвардського університету).

Саме тому я сприйняв його останнє дослідження із таким розчаруванням. Книжка, що рецензується, фактично не є науковою працею, але вільним історичним нарисом. Можливо, на самому її початку варто би було відверто сказати, що ідеться про щось на кшталт промови на судовому захисті, виголошеної талановитим, утім емоційно заангажованим у справі, адвокатом.

Автор навіть не намагається приховати, що йому ідеться про захист бандерівської фракції ОУН і УПА від, на його думку, несправедливих закидів щодо винищення польського мирного населення.читати даліCollapse )
Saturday, January 21st, 2012
4:35 am
[sam_ta_claus]
роздаю пресу
Знайшов удома кілька примірників газет і журналів польською мовою (Wprost, Gazeta Wyborcza, Newsweek Polska). Раптом хтось хотів би вдосконалити навики з читання польською мовою (або й просто почитати) - зголошуйтеся! Бо хочу нести на макулатуру
Saturday, November 5th, 2011
1:27 am
[polar_bird]
обережно, "історики"
наприклад, тут

Водночас УПА змушена була взяти на себе захист українського населення від польських загонів, які, починаючи з 1941 p., проводили проти нього терористичні акції. Ці загони в основному входили до польської Армії Крайової, підпорядкованої емігрантському польському уряду в Лондоні, і взаємодіяли з польськими шовіністичними групами Західної України. За вказівками уряду вони намагалися встановити контроль над Західною Україною до приходу Червоної Армії. У 1943-1944 pp. тільки на Холмщині вони знищили близько 5 тис. українців та спалили десятки сіл. Всі пропозиції УПА провести переговори поляки залишали без уваги. Тоді за наказом Шухевича УПА створила Холмський фронт. Крім бойових дій з польськими загонами, вона організовувала акції помсти проти польських районів, під час яких загинули тисячі мирних поляків. З обох сторін здійснювалися криваві акції, часто проти мирного населення, обидва народи зазнавали великих втрат. Українсько-польське протистояння продовжувалося до 1947 р. Ця непримиренність пояснюється чванливою шовіністично-колонізаторською налаштованістю поляків у Західній Україні.

Навіть коментувати тяжко - настільки концентрована брехня. Ну але: якщо "польські загони" проводили "терористичні акції" з 1941 року - то чому 5 тисяч вони знищили у 1943-44? Чому б не подати дані про загиблих українців станом на початок 1943?
Sunday, September 25th, 2011
1:36 pm
[polar_bird]
Thursday, September 1st, 2011
1:38 am
[polar_bird]
Tuesday, July 12th, 2011
12:32 pm
[polar_bird]
"Гидкий злочин" УПА: 12 липня 1943 року
В західних повітах Волині – Володимирському, Горохівському, Ковельському і Любомльському антипольські виступи були до того часу відносно нечисленні. До того ж в березні 1943 року в Домінополі упівці порозумілись із поляками, завдяки чому постав партизанський загін Станіслава Домбровського, вчителя зі Свійчева, котрий підтримував безпосередні контакти з УПА. Можна було подумати, що подальші переговори дозволять затримати хвилю вбивств.

(…)
Наступного дня, 12 липня, ця сама доля спіткала чергових 50 містевостей горохівського та Володимирського повітів. Однією з перших місцевостей, що зазнали нападу, був Домінополь, в котрому знаходився згаданий польський відділ, що підтримував УПА. Вночі його зліквідували скоріше за все партизани з загону «Січ» П. Антонюка, підтримані боївкою Служби Безпеки ОУН.


(з вже згадуваної книги Ґ. Мотики)



а ось як це виглядає в спогадах ветерана УПА.

Всі ми : Сосенко, Брова, Лісовик і я сіли в машину і поїхали поганенькою дорогою поміж болотами. Проїхавши кілометрів два, на краю лісу побачили стареньку хатку. Із-за рогу на нас холодно дивилась цівка скоростріла. Звідти почувся рвучкий голос : « Стій ! » Ми зупинилися і Сосенко відкрив дверці машини. « Кличка ! » Сосенко відповів. Тоді раптом з хати вискочив комендант застави, виструнчившись перед Сосенком, відрапортував. Ми під'їхали ще метрів сто і зупинились біля хорошої нової хати.

На моє велике диво з тієї хати вискочив у всіх своїх регаліях польський поручник і, з притаманним полякам шиком, цокнув приборами та піднявши два пальці до головного убору, сказав : « Чолем пану ! » Сосенко також став на струнко і подав поручникові руку. Потиснувши всім нам руку, поручник запросив нас до хати штабу.

читати далі
Saturday, July 9th, 2011
12:09 pm
[polar_bird]
Десь там на півночі Волині зродилась армія УПА
Мені тут з Польщі надіслали книгу Мотики, про яку йдеться в ось цій статті. Зокрема й таке.

Сьомий: міт героїчного початку

В історіографії прийнято вважати атаку на німецький постерунок у Володимирці 7-8 лютого 1943 за першу акцію бандерівських партизанів, яка, мовляв, засвідчила, що "ОУН(Б) очолила боротьбу з ворогом".

Польський історик доводить, що акція звільнення діяча ОУН мала своє продовження ранком наступного дня, коли її учасники зупинилися на постій. Після допиту полонених вбили також близько півтораста мешканців польського села Парослі (Сарненського району, тепер - Рівненщина).

Загибель польського цивільного населення у цій акції лягає тінню на героїчний міт початку.


Отже, я вирішив перекласти цей шматок тексту. Перший загін УПА розбив німецький відділок поліції і...

По роззброєнні відділку поліції і звільненні "Діброви" "перша сотня" УПА відійшла з Володимирця. Однак це не був кінець акції, а лише початок рейду. По виході з містечка підлеглі Перегиняка попрямували в бік заселеної поляками колонії Паросля.

Паросля, повіт Сарни, була доволі заможним селом, в котрому мешкало 27 польських родин. Постала в 19 столітті, її мешканці займалися сільським господарством та працею в лісі. Вранці 8 або 9 лютого 1943 року сотня "Довбешки-Коробки" увійшла в село. Представилися як відділ совєтських партизанів і поставили вимогу нагодувати їх. До кожної хати зайшло кілька нападників. Керівництво відділу разом з в'язнями (козаками-колаборантами, взятими в полон у Володимирці) розквартирувалися в помешканні Колодинських. Виставили варту і затримували всіх, хто випадково проїздив через село. Піся їжі, ополудні, допитали взятих у полон козаків, після чого зарубали їх сокирами. Одночасно поляків поінформували про підготовку до атаки на сусідню залізничну лінію і тому запропонували дозволити їх зв'язати - це мало вберегти село від німецької помсти. Навіть якщо деякі поляки мали сумніви щодо намірів "совєтських партизанів", то й так були зтероризовані не в стані до опору. Зв'язаних мешканців села нападники по черзі забили сокирами. Не пожаліли навіть дітей. В одному з будинків знайдено потім прибите багнетом до столу немовля, в уста якого було вкладено шматок недоїденого огірка.

читати далі
Tuesday, June 21st, 2011
3:22 pm
[polar_bird]
[ << Previous 20 ]
About LiveJournal.com